|
("Іонійський учитель"). Після повернення він оселився в Кротоні, у Південній Італії, де проповідував своє вчення численним послідовникам, частина яких утворила свого роду релігійний орден, або братерство "посвячених". Цейорден фактично прийшов у Кротоні до влади, однак через антипіфагорійські настрої наприкінці VI ст. до н.е. Піфагору довелося перебратися в Метапонт, де він і помер в 500 році до н.е.
Піфагор стояв у джерел грецької науки, був змушений займатися всім одразу: арифметикою й геометрією, астрономією й музикою. Його метою було розібратися в побудові Всесвіту й людського суспільства (від руху зірок до політичної боротьби).
Він перший помітив, що сила і єдність науки засновані на роботі з ІДЕАЛЬНИМИ ОБ'ЄКТАМИ. Наприклад, пряма лінія - це не тятива натягнутого лука й не промінь світла: адже вони мають невелику товщину, а лінія товщини не має. Недосконалі природні тіла є лише грубуватою подобою ідеальних математичних сутностей.
Перша наукова модель світу, запропонована Піфагором - всі природні тіла й процеси суть перекручені подоби ідеальних тіл і рухів - а закономірності ідеальних об'єктів виражаються за допомогою чисел.
«Числа правлять світом через властивості геометричних фігур».
На честь Піфагора названий кратер на Місяці.
Більш детальніша біографія Піфагора на сайтах:
http://ru.wikipedia.org/wiki/Пифагор_Самосский
http://referatu.net.ua/referats/119/27111/?page=0
ФАЛЕС
 |
Фалес Мілетський (625 - 548 р. до н.е.) - давньогрецький філософ і
математик з Мілету (Мала Азія).
Представник іонічної натурфілософії й засновник мілетської (іонійської) школи, з якої починається історія європейської науки. Ім'ям Фалеса названа геометрична теорема.
Фалес Мілетський мав титул одного із семи мудреців Греції, він насправді був першим філософом, першим математиком, астрономом й, взагалі, першим по всіх науках у Греції. Він був те ж для Греції, що Ломоносов для Росії.
|
|
Фалесу Мілетському приписують простий спосіб визначення висоти піраміди. У сонячний день він поставив свій посох там, де кінчалася тінь від піраміди. Потім він показав, що як довжина однієї тіні відноситься до довжини іншої тіні, так і висота піраміди відноситься до висоти посоха.
Канон семи мудреців
"Мера важнее всего", - Клеобул говаривал линдский;
В Спарте "Познай себя самого!" - проповедовал Хилон;
Сдерживать гнев увещал Периандр, уроженец Коринфа;
"Лишку ни в чем!" - поговорка была митиленца Питтака;
"Жизни конец наблюдай!" - повторялось Солоном Афинским;
"Худших везде большинство!" - говорилось Биантом Приенским;
"Ни за кого не ручайся!" - Фалеса Милетского слово".
Детальніше з біографією Фалеса можна ознайомитись на сайті: http://ru.wikipedia.org/wiki/Фалес_Милетский
Евклід
 |
Евклід (365-300 р. до. н. е.) - давньогрецький математик,
астроном
Про Евкліда майже нічого невідомо, звідки він був родом, де й у кого вчився.
Все-таки в нас немає підстав сумніватися в існуванні Евкліда, тим більше що в цьому не сумнівалися й пізніші грецькі вчені, дещо розповідавші про нього.
Папп Олександрійський (III в.) повідомляє, що він був дуже доброзичливий до всіх тих, хто зробив хоч який-небудь внесок у математику, коректний, найвищою мірою порядний і зовсім позбавлений марнославства.
Якось цар Птоломей I запитав Евкліда, чи немає більш короткого шляху для вивчення геометрії, аніж вивчення "Початків". На це Евклід сміло відповів, що "у геометрії немає царської дороги".
|
Евклід, як й інші великі грецькі геометри, займався астрономією, оптикою й теорією музики. До нас дійшли його твори, присвячені прикладним питанням: "Феномени" (елементарна сферична астрономія), "Оптика" (учення про перспективу) і "Перетин канону" ( теорія музики). Це були перші прообрази майбутніх досліджень по математичній фізиці: в них теорія виводилася дедуктивно з явно сформульованих фізичних гіпотез і математичних постулатів.
|
Набагато більше ми знаємо про математичну творчість Евкліда. Насамперед Евклід є для нас автором "Початків", по яких училися математики всього світу.
Ця дивна книга пережила більше двох тисячоріч, але дотепер не втратила свого значення не тільки в історії науки, але й в самій математиці.
Створена там система евклідової геометрії й тепер вивчається у всіх школах світу, й лежить в основі майже всієї практичної діяльності людей.
На геометрії Евкліда базується класична механіка, її апофеозом була поява в 1687 р. "Математичних початків натуральної філософії" Ньютона, де закони земної та небесної механіки й фізики встановлюються в абсолютному евклідовому просторі.
Зміст "Початків" далеко не вичерпується елементарною геометрією - це основи всієї |
 |
античної математики. Тут підводиться підсумок більш ніж 300-річному її розвитку й разом з тим створюється міцна 6aзa для подальших досліджень. Наступні математики посилалися на пропозиції "Початків", як на щось остаточно встановлене.
Фрагмент найстарішого папірусу з діаграмами з "Елементів геометрії" Евкліда.
Papyrus found among the remarkable rubbish piles of Oxyrhynchus in 1896-97 by the
renowned expedition of B. P. Grenfell and A. S. Hunt. It is now located at the
University of Pennsylvania.
Більш детальніша біографія Евкліда на сайті: http://ru.wikipedia.org/wiki/Евклид
Архімед
 |
Архімед з Сіракуз (287 - 212 р. до н.е.) - вершина наукової
думки древнього світу.
Наступні вчені - Герон Олександрійський (І-ІІ ст. до н.е.), Папп Олександрійський (III ст. н.е.) - мало що додали до спадщини Архімеда.
Архімед народився в 287 році до нашої ери в грецькому місті Сіракузи, де й прожив майже все своє життя. Батьком його був Фідій, придворний астроном правителя міста Гієрона. Учився Архімед в Олександрії, де правителі Єгипту Птолемеї зібрали кращих грецьких учених і мислителів, а також заснували саму велику у світі бібліотеку.
Після навчання в Олександрії Архімед знову повернувся в Сіракузи й успадкував посаду свого батька.
|
Основні роботи Архімеда стосувалися різних практичних додатків математики (геометрії), фізики, гідростатики й механіки. У творі "Параболи квадратури" Архімед обґрунтував метод розрахунку площі параболічного сегмента, причому зробив це за дві тисячі років до відкриття інтегрального обчислення. У праці "Про вимір кола" Архімед уперше обчислила число "пі" - відношення довжини окружності до діаметра - і довів, що воно однакове для будь-якого кола.
Математичний метод Архімеда, пов'язаний з математичними роботами піфагорійців і з роботою Эвкліда, що їх завершила, а також з відкриттями сучасників Архімеда, підводив до пізнання матеріального простору, до пізнання теоретичної форми предметів, що перебувають у цьому просторі, форми довершеної, геометричної форми, до якої предмети більш-менш наближаються й закони якої необхідно знати, щоб впливати на матеріальний світ.
Архімед вивчав сили, які рухають предмети або надають їм рівноваги, винаходячи нову галузь математики, у якій матеріальні тіла, доведені до їхньої геометричної форми, зберігають у той же час свою вагу. Ця геометрія ваги і є раціональна механіка, це статика, а також гідростатика, перший закон якої відкрив Архімед (закон, що носить його ім'я), відповідно до якого на тіло, занурене в рідину, діє сила, рівна вазі витиснутої ним рідини.
|
Знамените Еврика!" було вимовлено не у зв'язку з відкриттям закону Архімеда, але із приводу закону питомої ваги металів - відкриття, що також належить сіракузському вченому. Відповідно до переказу, один раз до Архімеда звернувся правитель Сіракуз. Він наказав перевірити, чи відповідає вага золотої корони вазі відпущеного на неї золота. Для цього Архімед зробив два злитки: один із золота, інший зі срібла, кожний такої ж ваги, що й корона. Потім по черзі поклав їх у посудину з водою, позначив, на скільки здійнявся її рівень. Опустивши в посудину корону, Архімед установив, що її обсяг перевищує обсяг злитка.
Архімед перевіряє й створює теорію п'яти механізмів, відомих у його час й іменованих "прості механізми". Це - важіль ("Дайте мені точку опори, - говорив Архімед, - і я зрушу Землю"), клин, блок, нескінченний гвинт і лебідка.. Винахід нескінченного гвинта привів його до винаходу болта, сконструйованого із гвинта й гайки.
В 212 році до нашої ери при обороні Сіракуз від римлян під час другої Пунічної війни Архімед сконструював кілька бойових машин, які дозволили городянам відбивати атаки переважаючих у силі римлян протягом майже трьох років. Однієї з них стала система дзеркал, за
|
 |
допомогою якої єгиптяни змогли спалити флот римлян. Архімед загинув під час облоги Сіракуз: його вбив римський воїн у той момент, коли вчений був поглинений пошуками рішення поставленої перед собою проблеми.
Завоювавши Сіракузи, римляни так і не стали власниками праць Архімеда. Тільки через багато століть вони були виявлені європейськими вченими.
Плутарх пише, що Архімед помер у глибокій старості. На його могилі була встановлена плита із зображенням кулі й циліндра.
Про Архімеда можна прочитати на сайтах:
Хронос
Вікіпедія
Головоломки
|
|
