Опис
педагогічного досвіду з теми:
«Інтерактивні методи навчання на уроках математики»
Вчитель математики
Троцька Н.В.
Я працюю вчителем математики у Новопарафіївському навчально-виховному комплексі Кегичівського району Харківської області з 2008 року, після закінчення Харківського Національного Педагогічного Університету ім. Г.С.Сковороди. Маю ще одну педагогічну освіту за напрямом «Дошкільне виховання», тож сім років (2001-2007 р.р.) працювала вихователем в дитячому садочку. В цьому навчальному році викладаю математику в 7-11 класах.
Моє педагогічне кредо: «Справжній педагог повинен любити те, чому навчає, і любити тих, кого навчає».
Проблема над якою я працюю «Інтерактивні методи навчання на уроках математики».
Сучасному навчально-виховному процесу притаманні переважання вербальних методів навчання і виховання, недооцінка значення спілкування школярів для розв'язування провідних задач і завдань на уроках математики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи освіти при викладанні математики - є впровадження нових форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного школяра. Розв'язанню цієї проблеми сприяє впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках математики. Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. На мою думку інтерактивні вправи на уроках математики зорієнтовані на:
- розвиток мислення школярів, певної самостійності думок, спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, «Робота в парах», «Робота в группах», «Карусель», «Пошук інформації» та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислитися («Чи справді це так?»), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв'язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;
- спонукання учнів до відстоювання власної думки, створення дискусій, зіткнення думок. Застосування вправ «Аналіз ситуації», «Вирішення проблем» вчать учнів протистояти тиску більшості, відстоювати свою думку;
- вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних;
Розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти в працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70-80-х рр.
Я почала роботу над впровадженням інтерактивних методів з опрацювання праці Сиротенко Г.О. «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання», у якій викладені основи класифікації і особливостей застосування цих методів.
Для того, щоб охопити весь необхідний навчальний матеріал і глибоко його вивчити, планую роботу заздалегідь. Учням даю випереджаючі завдання з відповідних тем. На одне заняття підбираю одну або дві інтерактивні вправи. Під час інтерактивної вправи даю учням час подумати над завданням, важливим є обговорення. Інтерактивна вправа визначає кінцевий результат.
Однією з таких вправ є «Мозковий штурм». Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників. Як свідчить практика, шляхом «Мозкового штурму» всього за кілька хвилин можна визначити десятки ідей. На уроці називаю тему дискусії і запрошую учнів узяти участь у обговоренні шляхом «штурму», який організовую за такими етапами:
• Усі учасники пропонують ідеї щодо розв'язання порушеної проблеми.
• Ідеї записуються на дошці.
• Якщо група вважає кількість поданих ідей достатньою, запис їх припиняється.
• Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються і відбираються.
• Вибираються ті, що можуть допомогти розв'язати порушену проблему.
Під час проведення «Мозкового штурму» дотримуюся таких правил:
• Збираю якомога більше ідей щодо розв'язання завдання або проблеми.
• Змушую працювати уяву учнів, не відкидаючи жодної ідеї.
• Подаю кілька своїх ідей або розвиваю ідеї інших.
• Ніколи не критикую ідеї учнів.
На мою думку, за умов інтерактивного навчання учень може навчатися робити свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив і брати на себе відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв'язку задач та вправ. Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно. Слід зазначити, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття. Результати моїх досліджень з даного питання можна відобразити в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання".
Лекція - 5 % засвоєння
Читання - 10 % засвоєння
Відео-, аудіо-матеріали - 20 % засвоєння
Демонстрація - 30 % засвоєння
Дискусійні групи - 50 % засвоєння
Практика через дію - 75 % засвоєння
З піраміди можна сформувати кредо інтерактивного навчання:
«Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.
Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти».
Процес навчання на уроках математики - це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини, її власної активності участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою інтерактивного навчання.
Тому, нас своїх уроках математики активно застосовую групову навчальну діяльність - модель організації навчання в малих групах, об'єднаних спільною навчальною метою. Найчастіше парну і групову роботу я проводжу на етапі застосування набутих знань. Тому, клас об'єдную в групи з різними навчальними можливостями. Кожна з цих груп потребує особливого, індивідуального підходу. Найважче працювати зі слабкими учнями, вони потребують дуже багато уваги на уроці, тому роботу потрібно організувати так, щоб не залишити цих учнів поза увагою. Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності.
Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи учнів класу. Мені наприклад дуже допомагають такі методи, як «Коло ідей», «Мікрофон», «Займи позицію», «Прес», «Акваріум».
«Коло ідей» - учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію.
«Мікрофон» - по черзі викликаю учнів, які імітують «говоріння» у мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.
«Займи позицію» - допомагає вести обговорення дискусійного питання в класі. Використовую його з метою надання учням можливості висловитися та практикуватися в навичках спілкування.
«Прес» - надає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати і висловлювати свою думку з певного питання.
Метод «Прес» має таку структуру:
1. Позиція «Я вважаю, що...» (учні висловлюють свою думку, пояснюють у чому полягає їхня точка зору).
2. Обгрунтування «...тому що...» (учні висловлюють причину виникнення своєї думки).
3. Приклад «...наприклад...» (учні наводять факти на доказ своєї думки).
4. Висновки «Отже, я вважаю...» (учні узагальнюють свою думку).
Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Щоб дискусія була відвертою, створюю в класі атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову діяльність і розвивають свої здібності. З цією метою пропоную учням дотримуватися таких правил:
• Висловлюватись по черзі, не перебиваючи того, хто говорить.
• Критикувати думку, а не особу, яка її висловлює.
• Поважати всі висловлені думки.
• Не сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує.
• Не змінювати теми дискусії.
• Заохочувати до участі в дискусії інших.
Для дискусії пропонуються суперечливі питання.
З метою розвитку навичок ведення дискусії застосовую метод «Акваріум», суть якого полягає в поділі учнів на дві групи для виконання ними певного завдання. Гра проходить так. Одна з груп сідає в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану проблему, а всі інші спостерігають за обговоренням. На цю роботу відводиться 3-5 хв., після чого група займає свої місця, а вчитель пропонує класу відповісти на запитання:
- Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
- Чи достатньо вона аргументована?
- Який з аргументів найбільш переконливий?
Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію.
На етапі закріплення вивченого матеріалу використовую кросворди та ігри: «Хто більше знає», «Поле чудес», прийом «П’ять речень». Великий інтерес у дітей викликає урок-вікторина. Під час проведення такого уроку використовуються запитання, підготовлені самими учнями у групах або ж запропоновані вчителем. Основною вимогою до запитань є їх пізнавальність.
Активізації розумової діяльності учнів сприяє самостійна робота з вивчення певних тем і складання запитань, на які в тексті немає прямої відповіді, що змушує вдумливо читати текст, осмислювати його.
На мою думку, дуже важливо залучати учнів до визначення мети уроку, тобто очікуваних результатів. Важливо, щоб учень не тільки розумів, чого він досяг, а й чого він хотів би досягти на наступному уроці.
Але, нажаль впровадження інтерактивних методів у практику роботи пов’язане з певними труднощами і проблемами. Насамперед це дифіцит інформації, яку доводиться додатково готувати до уроку, недосконалість підручників, і часто, байдужість учнів на уроці. До того ж підготовка кожного інтерактивного уроку вимагає значних затрат часу. Все це разом не дозволяє робити всі уроки інтерактивними. У кінцевому підсумку такими є окремі, найбільш зручні за темою уроки, або ж використовуються окремі методи інтерактивного навчання.
Отже, можна зробити висновок, що використання інтерактивних технологій на уроках математики дає можливість збагачувати світоглядну і моральну основу суджень як окремої особливості, так і громадської думки учнівського колективу. За допомогою подібних інтерактивних вправ можна глибше осмислювати актуальні явища громадського, культурного життя, навчитися поважати власну думку, зрозуміти, що не завжди те, що висловлює більшість, є істиною.
|